Розробники
Дистальний кінець має дуже складну будову і високу щільність розташування різних систем і каналів ендоскопа.
Він складається з «об'єктива» (1), «оптоволокна» (2-3) яке передає зображення до окуляра, «зовнішніх лінз»
(4), до яких підходять один або кілька джгутів оптоволокна (5) для передачі світлового потоку від освітлювача
до досліджуваної області. Тут розташована одна або кілька форсунок подачі води / повітря (6), для очищення
зовнішньої лінзи об'єктива / для роздування досліджуваних порожнин. Форсунки з'єднані з полімерною трубкою
(7) для подачі води / повітря. Також, на дистальному кінці знаходиться вихід інструментального каналу (8),
виготовленого з полімерної трубки (9).
Для згинання в двох площинах присутні дві пари боуден-тросів (10), що рухаються в спеціальних металевих оболонках (11),
виконаних у вигляді спіральних пружин з максимальною щільністю витків. Для збереження форми і для додання гнучкості
дистальної частини використовуються різні металевий конструкції, одна з найбільш поширених - «рако-подібна шийка» (12),
яка переходить в кілька спіральні оболонки робочої частини (13), що зберігає форму, але не позбавляє гнучкості дистального кінця.
Для захисту від зовнішніх впливів і для забезпечення герметичності ендоскопа, дистальний кінець покритий спеціальною гумою (14),
а між зовнішньою оболонкою і металевим каркасом може розташовуватися проміжний полімерний шар (15).
На схематичному малюнку видно розташування спеціальних зчленувань, з'єднаних по черзі в горизонтальній і у вертикальній площинах
за допомогою заклепок. Через ці кільця спеціальної форми пропущені чотири тяги. Коли лікар за допомогою рукояток тягне один з тросів,
згинаючи дистальний кінець, протилежний трос рухається в зворотному напрямку.
Принципів приведення тросів у рух за допомогою регулюючих рукояток існує кілька. При повороті рукоятки обертається, поєднана з нею,
шестерня, яка обертає зубчасті рейки, приводять в рух троси. Замість зубчатих рейок може використовуватися металевий ланцюг.
Підводячи підсумок зазначимо, що гастроскопи, на прикладі яких ми розглядали будову, як і всі інші види гнучких ендоскопів, є вкрай
складними пристроями. І слабких місць тут вистачає, але, незважаючи на це, будь-яку несправність можна усунути в стислі терміни.
При будь-яких пошкодженнях працювати з апаратом небезпечно!